Гіперактивність у дітей: що робити батькам?

Нині дедалі частіше проявляється гіперактивність в дітей віком дошкільного і шкільного віку. Які її ознаки? Як із нею боротися? Як повинні поводитися батьки гіперактивної дитини? Все це важливі питання, які потребують своєчасної відповіді.

Гіперактивність - психічний стан, заснований на поведінковому розладі. Вона пов'язані з перевищенням нормальної активності. При цьому людина надто збудима і в своїй поведінці керується більше емоціями, ніж здоровим глуздом.

Гіперактивність у дітей. Що це таке

Дане поняття виникло у 60-х роках минулого століття, коли її вважали патологічним станом, який був спричинений незначними розладами функцій головного мозку.

У 80-х роках рухова активність, що перевищує норму, отримала статус самостійного захворювання. Її стали називати СДВГ, або синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.

Цим синдромом страждають діти дошкільного віку, початкового та середнього ступеня навчання, у яких відбулося порушення функцій ЦНС. При цьому вони спостерігають зниження концентрації уваги, погану пам'ять і проблеми в навчанні.

Мозку дитини з СДВГ важко сприймати та обробляти інформацію, у нього відсутня чітка мотивація до навчання.

Синдром гіперактивності у дітей починає проявлятися у 2-3 роки, коли вони починають відвідувати дитячий садок. Більшою мірою поведінковий розлад стає помітним у початковій школі, коли дитині потрібно вчитися, тривалий час проводити за партою, бути зосередженим та уважним.

Симптоми

Щоб поставити діагноз СДВГ, потрібно провести спостереження за поведінкою дитини як мінімум у двох соціальних групах та підтвердити її схожість.

У ранньому віці зробити це буває важко, тому що немовлята до року зазвичай перебувають лише з матір'ю та батьком, тобто у сім'ї. Коли малюк вступає до дошкільного закладу, він потрапляє до другої соціальної групи. Поведінка в ній може бути подібною до домашнього або різко відрізнятися від нього.

Спостерігаючи за дитиною, батьки самі здатні побачити тривожні ознаки у дитини та вчасно звернутися за психологічною допомогою. Досвідчені психологи та педагоги допоможуть визначити, з чим пов'язана така активність.

Основні симптоми гіперактивної поведінки поділяються на дві групи.

Ознаки дефіциту уваги	Гіперактивність та імпульсивність
Знижений рівень виборчої уваги: відсутність здатності довгий час бути зосередженим на предметі, не вміння виявляти деталі предмета	Безконтрольні рухи руками та ногами при хвилюванні
Відсутність безпеки уваги: нездатність виконувати дії до кінця, незібраність	Схоплення з місця, різкі підйоми та швидкий біг
Звернення до дитини не викликає у нього жодної реакції (він ніби не чує)	Нездатність зберігати статичне становище навіть у дуже короткі проміжки часу
Дезорганізованість, що часто перескакує з одного на інше	Розмови на заняттях, мимовільні вигуки
Відсутність бажання виконувати важкі завдання та вправи, які вимагають серйозної розумової напруги	Нездатність дочекатися закінчення питання, передчасна спроба відповісти
Забудькуватість	Втручання у справи та розмови інших людей
Відволікання на найменший шум чи рух із боку	Відсутність здатності дотримуватися черговості та поступатися іншим дітям
Часта втрата речей

У різних дітей проявляється кожна ознака якоїсь однієї групи, але зустрічаються і ті, й інші.

Таким чином, ознаками, які мають підказати батькам, що дитині потрібна кваліфікована допомога психолога, невролога, психіатра.

надмірно висока рухова активність;
імпульсивність;
різкі перепади настрою;
підвищена збудливість;
безперервний дефіцит уваги.

Причини

До основних причин прояву гіперактивності у дітей належать:

важкі та передчасні пологи;
родові травми;
пізня вагітність матері;
різні інфекції, у тому числі внутрішньоутробні;
легкі травми, отримані дитиною внаслідок падіння та ударів головою;
отруєння небезпечними речовинами, наприклад свинцем;
погане харчування;
асоціальна поведінка батьків та ін.

За статистикою цим синдромом частіше страждають хлопчики, ніж дівчатка. Діти чоловічої статі значно більші за вагою, мозок у них дозріває пізніше. У зв'язку з цим вони частіше утворюються різні види травм як в утробі матері, так і під час пологів.

Нині СДВГ страждають до 10% дітей початкового шкільного віку.
Дитина 8-10 років має активно вчитися і нормально поводитися в соціумі. До нього пред'являються вимоги від вчителів та батьків у прояві самостійності, посидючості та зосередженості.

Однак гіперактивній дитині важко відповідати претензіям дорослих. До вищезазначених симптомів можуть додатись безсоння або неспокійний сон, нічний енурез, розлад мови, серцеві напади.

Діагностика та лікування

Діагностика гіперактивності здійснюється внаслідок комплексних спостережень цілої групи фахівців. Якщо вони виявляють присутність всіх ознак гіперактивності (див. таблиці), то дитині може бути поставлений діагноз СДВ або СДВГ.

У цьому випадку призначаються препарати ноотропного типу, які покращують кровообіг, нормальну циркуляцію крові в ділянці головного мозку, посилюють його функціональність та сприйнятливість до навколишньої дійсності.
Друга, головна складова лікування даного синдрому полягає в організації психолого-педагогічної допомоги. Застосування медикаментозних засобів не завжди необхідне та бажане. Добре налагоджена система занять із гіперактивним здатна усунути усі існуючі проблеми.

На допомогу педагогам батьки повинні підтримувати хороше фізичне самопочуття дитини, підвищувати її імунітет. До того ж не варто нехтувати заспокійливими народними засобами.

Тільки комплексними заходами та спільними зусиллями можна допомогти дитині подолати важкий психічний стан, який заважає нормально навчатися у школі. Грамотна корекція поведінки здатна вплинути успішність школяра з СДВГ.

Як заспокоїти дитину

Гіперактивні діти від швидких хаотичних рухів упродовж дня сильно перезбуджуються.

Що робити батькам, щоб «утихомирити» своє чадо перед сном:

змінити обстановку (перейти з однієї кімнати до іншої, де тихо і спокійно);
запропонувати дитині подивитися у вікно, на небо або машину, що проїжджає, що йдуть по дорозі людей;

випити води або чашку чаю з травами, з'їсти щось солодке;
полежати (пограти з іграшкою) у теплій ванні з піною та корисними відварами лікарських рослин;
зробити розслаблюючий масаж під спокійну мелодію;
перед сном мама чи тато можуть побути з дитиною деякий час, почитати їй книжку чи просто поговорити. Особливо це важливо, коли хлопчик чи дівчинка навчаються у школі.

Все це допоможе налаштуватися дитині на здоровий спокійний сон, а вранці вона стане бадьорою, веселою і налаштованою на позитивну діяльність.

Чи потрібно приймати ліки

Медикаментозне втручання можливе тоді, коли всі психолого-педагогічні методи та прийоми випробувані. Як лікувати дитину та які препарати використовувати при цьому, може вирішити лише лікар.

Щоб не посилити ситуацію, важливо отримати професійну консультацію і наслідувати призначення лікаря.