Характеристика адекватної самооцінки

Самооцінка - це самостійна оцінка своїх особистісних якостей: як переваг, так і недоліків. Буває вона двох видів: адекватна та неадекватна. Оскільки ми живемо в соціумі і безпосередньо залежимо один від одного, адекватність посідає почесне місце серед особистісних якостей, що впливають на взаємодію між людьми.

Також ваша оцінка себе може не відповідати уявленням оточуючих і бути заниженою або завищеною. Одним із головних критеріїв визначення адекватності самооцінки є рівень здійсненності планів людини. Наприклад, якщо людина при видимому наявності всіх потрібних факторів не вірить у себе і позитивний результат – це ситуація заниженої оцінки себе. А якщо ж плани фантастичні та нереалістичні – самооцінку завищено.

Загалом найкраще оцінювати кожну приватну ситуацію окремо. Індикатором повинен бути отриманий результат. У тому випадку, якщо людина успішно впоралася із завданням, яке довго до цього відкладала, можна говорити про об'єктивно занижену оцінку особистісних якостей у неї. Ще одним індикатором може бути думка визнаного експерта в тій галузі, на яку випробуваний направив свої вимоги. В даному випадку йшлося про конкретно-ситуативну самооцінку, яка має тенденцію вирівнюватися з отриманим досвідом.

Як оцінювати адекватність особистісної самооцінки?

Адекватна особистісна оцінка себе - це та, яка відповідає реальним фактам і результатам, по можливості об'єктивне оцінювання своїх можливостей, не завищене і не занижене, що виключає обмеження свого місця серед людей і взагалі свого місця в житті. Коли йдеться про незрілу, ще до кінця не сформовану особистість, то тоді особистісна самооцінка найчастіше знаходиться під впливом від оцінок оточуючих людей, які теж можуть помилятися і не завжди дають адекватну реальну картину. Адекватну особистісну оцінку себе вважатимуться однією з основних ознак зрілості особистості.

Проблема неадекватної самооцінки

Неадекватну самооцінку вважатимуться робочим завданням психотерапевтичного втручання. Це найкраще формулювання, що спонукає до дій. Коли йдеться про проблему, відразу з'являється яскраво-виражений негативний відтінок, який може відразливо діяти на людину. Проблеми, найчастіше, можна вирішити лише за допомогою фахівця. А коли стоїть конкретне завдання, тоді й до мети йти набагато простіше.

Чи потрібно розумітися на адекватності оцінки себе?

Відповідь однозначна - потрібно, і ось для чого:

• щоб вирівняти рівень домагань та сприяти формуванню здорових амбіцій;
• щоб мати змогу судити про особистісну адекватність людини.
  Розглянемо на конкретному прикладі. Якщо в період сесії студент перед кожним іспитом панікує на тему того, що «нічого не вийде», а потім усі випробування витримує блискуче, це якраз можна вважати випадком заниженої самооцінки. Хоча іноді це може бути особливістю характеру – схильністю все драматизувати.

Наступний важливий момент, на якому необхідно зупинитися, те, що адекватна самооцінка теж може бути різною. Все залежить від конкретної ситуації та здібностей людини. Реальне визнання того, що ви чогось не можете – адекватна самооцінка, навіть якщо вона адекватно низька. Більше адекватну самооцінку мають ті люди, які звикли довіряти не почуттям у прийнятті рішень, а розуму.

Зазвичай адекватність самооцінки зростає пропорційно отриманому досвіду: тоді, коли людина з усіх боків, докладно познайомився з предметом чи питанням, може дати реальну оцінку своїм знанням і можливостям. Адже невипадково говориться, що найчастіше тоне не той, хто не вміє плавати, а той, хто тільки навчився (саме тому, що схильний переоцінювати свої можливості).

Оцінка людиною себе може змінюватися під впливом різних факторів, починаючи від настрою і того, що вона з'їла на сніданок, до якихось серйозніших обставин і конкретних робочих навичок.

В ідеалі кожен повинен прагнути до того, щоб навчитися абстрагуватися від проблеми для більш успішного вирішення, бути над ситуацією, спеціально для того, щоб дати адекватну об'єктивну оцінку.