Заміж вдруге з дитиною

Чесно кажучи, я ніколи не могла подумати, що розлучуся. Я думала, що це раз і назавжди. Наші стосунки зійшли на «ні». Ми раптом зрозуміли, що абсолютно різні люди. Десь і в чомусь не влаштовували один одного.

Я була занадто імпульсивна, він більш спокійний. Мені не сиділося на місці, хотілося їздити, подорожувати, спілкуватися з цікавими людьми, йому потрібен був тільки диван та телевізор. І багато багато іншого.

І ось розлучення… Як страшно звучить це слово. Я залишилася одна з 1,5 однорічною дитиною на руках. На що жити – невідомо. На роботу я вийти не могла фізично. Добре хоч колишній чоловік допомагав і трохи бабуся з дідусем.

Чоловік №1

І ось я зустрічаю Його. Ми познайомилися в Інтернеті. Потім була зустріч. Почався бурхливий роман, що стрімко розвивається. Ми ходили у кіно, зустрічалися, їздили за місто, святкували новий рік разом. І що мене порадувало, що вона була абсолютно не проти дитини. Але мене насторожило, що він за весь час, який ми зустрічалися, ніколи не бачив дочку.

Він купував для мого чада все необхідне, давав мені гроші, а я соромилася. Це тривало зовсім недовго. Так само, як наші відносини швидко розвивалися, так само стрімко вони згасли. Чоловік не був одружений, і не збирався, мабуть. Мабуть, злякався відповідальності.

А я як дурненька, молоденька дівчина подумки вийшла заміж за нього та народила трьох дітей:) Я зараз зі сміхом згадую цю історію. Але то був досвід.

Однокласник = чоловік

Я дуже боялася знову обпектися, тож не поспішала. Відходивши від розлуки зі своїм колишнім чоловіком, я зустріла свого однокласника, з яким не спілкувалася відколи ми закінчили школу. Пройшло близько 9-10 років. Ви уявляєте – ми навчалися з другого класу разом!


І одного разу мимольотом ми почали бачитися: то просто зустрілися, то з дитиною разом гуляли, то в кіно ходили. Мені подобалося, що він до моєї доньки добре ставиться. Згодом наші відносини переросли в романтичні. І найголовніше це те, що він не побоявся відповідальності, виховуючи чужу дитину.

Так тривало близько 5 років. Ми узаконили наші стосунки 2 роки тому. Пишного весілля не влаштовували, я не хотіла. Та й грошей на це не було. Розписалися, сфотографувалися на набережній, а потім відзначили із друзями шашликом.

Висновки

Милі пані! Не бійтеся заводити стосунки після розлучення. Навіть якщо у вас є дитина і не одна. І навіть якщо ви сильно розчарувалися у чоловіка. У мене є приклади прекрасних заміжжя з дітьми від першого шлюбу.

З першим чоловіком ми й досі непогано спілкуємось, адже у нас є спільна дитина. В нього вже своя сім'я, але ми підтримуємо дружні стосунки. Я вважаю такі відносини найоптимальнішими на сьогоднішній день.

А у вас був досвід заміжжя з дітьми?

Щоб отримати найкращі статті, підпишіться на сторінки Алімеро в