Причини, фази та способи лікування маніакально-депресивного психозу


Маніакально-депресивний психоз (в інших джерелах – маніакальна депресія) – найбільш вивчений на сьогоднішній день афективний розлад (тобто розлад настрою). Воно протікає у формі депресивних фаз та маніакальних фаз, між якими існує період так званої інтермісії (у цей час симптоми маніакально-депресивного психозу зникають, і спостерігається повне збереження властивостей особистості хворого).

У сучасному варіанті міжнародного класифікатора хвороб МКБ 10, маніакально-депресивний психоз не розглядається як цілісне захворювання, замість нього можна зустріти термін «біполярний афективний розлад». Також у класифікаторі розглядаються окремо деякі «маніакальні епізоди» та «депресивні епізоди». Тим часом такий поділ не дає повного уявлення про захворювання, а термін «біполярний розлад» і зовсім описує лише одну з форм, яку може мати маніакально-депресивний психоз.

У цій статті ми докладно розглянемо, як формується маніакально-депресивне розлад, які форми воно може мати, і як чергуються фази цього захворювання.

Передумови формування хвороби

Точних статистичних даних про кількість людей, які страждають від маніакально-депресивного психозу, невідомо. Непряму інформацію про це лікарі можуть отримати лише на підставі госпіталізації хворих на психіатричний стаціонар. Відомо, що серед усіх психічно хворих людей, які вміщуються в стаціонари, близько 3-5% складають люди, які мають маніакально-депресивний розлад.

Жінки страждають від маніакально-депресивного психозу набагато частіше за чоловіків, співвідношення між чоловіками та жінками, серед тих, хто має це захворювання, приблизно 1 до 3.

МДП має 2 піки виникнення. Перший – віком від 20 до 30 років, другий – клімактеричний період (або період інволюції). Хвороба має виражений сезонний характер, загострення зазвичай настають навесні та восени. Крім того, маніакально-депресивний стан проявляється і через добові коливання настрою: вранці стан хворого зазвичай набагато гірший, ніж надвечір.

Фахівці вважають, що маніакально-депресивний психоз має яскраво виражені спадкові причини: часто на це захворювання хворіють один з дітей або батьків хворого (або мають будь-яке інше афективне порушення). На користь спадкової причини захворювання говорить і наступний факт: при обстеженні монозиготних (однояйцеві) близнюків, якщо один з них мав в анамнезі маніакально-депресивний психоз, то у другого близнюка з цієї пари таке ж захворювання виникало в 95% випадків.

Також лікарі зазначають, що серед факторів розвитку цієї хвороби можуть бути такі причини (або передумови) – конституційні особливості людини, ендокринні процеси організму (наприклад, у жінок – пологи, менструації, клімактеричний період). Крім того, порушення роботи певних структур мозку (наприклад, при пухлинах або хімічному впливі) теж можуть виступати як причини, внаслідок яких розвиваються маніакальний та депресивний синдроми.

Таким чином, видно, що передумови захворювання – явно біологічні, а ті порушення настрою та психологічний дисбаланс, який ми можемо спостерігати збоку, – лише наслідок більш глибинних, біологічних процесів.

Фази захворювання та їх характеристики

Як вже було сказано, маніакальна депресія виявляє себе через окремі фази захворювання – маніакальна, депресивна та проміжок між ними – інтермісія, протягом якої людина виглядає абсолютно здоровою, а її особистість, інтелект та психіка залишаються збереженими.

Депресивна фаза характеризується такими симптомами: хронічно знижений, тужливий настрій, фізична та психічна загальмованість. Рухи та мова хворого уповільнені, настрій пригнічений. Такий емоційний стан хворий відносить і до минулого, і до сьогодення, і до майбутнього: «все було в моєму житті погано, і зараз теж погано, а буде ще гірше». Незважаючи на симптоми, подібні до невротичних порушень, маніакально-депресивний психоз у депресивній фазі потрібно відрізняти від різних форм неврозу. У цьому допомагають добові коливання настрою людини, а точніше їх особливості. При МДП знижений настрій зазвичай покращується до вечора, а при неврозах – навпаки, настрій краще вранці.

Депресія маніакальна відрізняється від звичайної депресії тим, що при ній максимально виражені саме фізіологічні симптоми (потівливість, вологі руки, синюшний колір шкіри, порушення сну тощо).

Це з тим, що захворювання має, передусім, біологічну природу. Хворі відзначають сухість у роті, розвивається атонія кишківника, в результаті якої спостерігаються хронічні запори. Крім того, для таких хворих характерна особлива форма безсоння: увечері вони засинають легко, але прокидаються дуже рано (о 3-5 годині ранку).

Звичайно, не завжди зустрічається такий розгорнутий синдром, набагато частіше зустрічається, наприклад, анергічна депресія (це меланхолійний синдром, який менш виражений, і характеризується просто занепадом сил, легкою загальмованістю). Перебуваючи у такому стані, хворий часто зазначає, що й хотів би щось зробити – та «руки не піднімаються». Родичам важливо розуміти, що не можна соромити хворого в цій ситуації, тиснути на нього, щоб нарешті він «взяв себе до рук». Це тільки призведе до ескалації почуття провини та посилить депресію.

Крім того, у депресивній фазі може спостерігатися тривожність – тоді говорять про .

Маніакальна фаза хвороби представляє збій повну протилежність депресивної – її характеризують психічне збудження, болісно піднятий настрій, загальне фізичне збудження. Хворий постійно перебуває у русі, «мигтить», не закінчивши однієї справи – хапається за таке. Він постійно відволікається, його думки теж "скачуть" з однієї теми на іншу.

Зазвичай, настрій людини в цій фазі «ненормально позитивний», він так і сипле анекдотами, жартами, не може заспокоїтися. Але іноді трапляється гнівлива манія, вона частіше зустрічається у хворих, які перенесли черепно-мозкову травму або мають судинні порушення. Симптоми у цих хворих подібні до класичної картини, але додається висока дратівливість – від найменшого приводу хворий виходить із себе.

Чергування фаз: форми захворювання

Маніакально-депресивний психоз дійсно характеризується зміною маніакальних та депресивних фаз, але це не означає, що обов'язково одна з них змінює іншу. Найчастіше, на 4 депресивні фази припадає лише 1 маніакальна. У зв'язку з цим, перебіг хвороби прийнято поділяти на 2 форми:

    Монополярний розлад. При ньому в клінічній картині найчастіше проявляється лише одна фаза (зазвичай депресивна), між її повтореннями спостерігається «світлий період», тобто інтермісія, коли хворий почувається нормально. Таким чином, при монополярному розладі чергування періодів виглядає наступним чином: депресія - інтермісія - депресія - інтермісія, і.т.д. Вкрай рідко, в їх чергуванні виникає маніакальна фаза.

    Біполярний розлад. У цьому випадку проявляється і депресивна, і маніакальна фази. Чергування їх приблизно таке: депресія – інтермісія – маніакальний період – депресія, тощо. Таким чином, стає зрозумілим, що термін «біполярний розлад», по суті, описує лише одну з форм МДП. Адже це складне захворювання з періодами різних афективних станів, що чергуються, а біполярний розлад - лише окремий випадок.

У кожному разі, і монополярний, і біполярний розлад мають фазовий перебіг, тобто. певна фаза чергується із періодом інтермісії.

Іноді трапляється здвоєна фаза – депресивний період відразу перетворюється на маніакальний.

Період депресії – тривалий і протікає від 3-4 місяців до 1 року. Маніакальний - набагато коротший, і триває не більше 4 місяців. Іноді протягом захворювання можуть спостерігатися і змішані фази, коли одночасно присутні і симптоми депресії, і маніакальні ознаки. Найчастіше це буває при переході стану хворого з однієї фази в іншу.

Методи лікування

Лікування маніакально-депресивного психозу безпосередньо залежить від поточного періоду хвороби, ступеня вираженості симптомів, клінічних особливостей захворювання (наприклад, тривожна депресія або депресія з маренням) та інших факторів.

При МДП у депресивному періоді лікар призначає антидепресанти різних груп, залежно від клінічної картини хвороби. У будь-якому випадку, як і при звичайній депресії, в цьому випадку також буває порушено зворотне захоплення серотоніну, норадреналіну і т.д. Тому і схема лікування подібна до лікування депресії.

При МДП у маніакальній фазі зазвичай використовують нейролептики із седативним ефектом (наприклад, аміназин) або антиманіакальною дією (наприклад, галоперидол). Також у маніакальній фазі ефективна терапія літієм.

Щоб забезпечити якісне лікування при маніакально-депресивному психозі, лікарі вважають за краще госпіталізувати хворого. Це пов'язано насамперед з небезпекою суїцидальних спроб з боку хворого на МДП.

У депресивний чи маніакальний період, коли психічні порушення яскраво виражені, хворий непрацездатний. У періоди інтермісії здатність здійснювати трудову діяльність відновлюється. Однак, при занадто затяжних або частих фазових станах, МДП прирівнюють до хронічних захворювань психіки.