Депресивно-маніакальний психоз - розлад, що потребує лікування

Життя будь-якої людини складається з радощів та печалів, щастя та біди, на які вона відповідно реагує – така вже наша людська природа. Але якщо «емоційні гойдалки» яскраво виражені, тобто епізоди ейфорії і глибокої депресії виявляються дуже яскраво, причому, без будь-яких причин, і періодично, можна припускати наявність маніакально-депресивного психозу (МДП). В даний час його прийнято називати біполярним афективним розладом (БАР) - таке рішення було прийнято психіатричним співтовариством, щоб не травмувати пацієнтів.

Цей синдром є специфічним психічним захворюванням, що потребує лікування. Характеризується він чергуваннями депресивного та маніакального періоду з інтермісією – абсолютно здоровим станом, при якому хворий почувається чудово і жодних психічних чи фізичних патологій у нього не спостерігається. Слід зазначити, що особистісних змін немає, навіть якщо зміна фаз відбувається часто, а на розлад він страждає вже досить довгий час. У цьому полягає унікальність даного захворювання психіки. Свого часу страждали ним такі відомі особистості, як Бетховен, Вінсент Ван Гог, актриса Вірджинія Вульф, що досить сильно позначалося на їхній творчості.

Згідно зі статистикою, МДП схильні майже до 1,5 % людського населення земної кулі, причому серед жіночої половини випадків захворювання вчетверо більше, ніж чоловічого.

Види БАР

Існує два типи даного синдрому:

Біполярний тип I. Оскільки у разі періоди зміни настрою простежуються дуже чітко, його називають класичним.
Біполярний тип ІІ. Через слабку вираженість маніакальної фази він діагностується важче, але зустрічається набагато частіше першого. Його можна сплутати з різними формами депресивних розладів, серед яких:

Клінічна депресія;
післяродова та інші жіночі депресії, сезонна тощо;
так звана атипова депресією з такими яскраво вираженими ознаками, як підвищений апетит, тривожність, сонливість;
меланхолія (безсоння, відсутність апетиту).

Якщо депресивний і маніакальний фази мають м'який характер - їх прояви неяскраві, згладжені, такий біполярний психоз називають «циклотомія».

Згідно з клінічними проявами, МДП ділять на типи:

з перевагою депресивної фази;
з перевагою маніакального періоду;
з чергуванням ейфорії та депресії, що перериваються періодами інтермісії;
маніакальна фаза змінює депресивну без інтермісії.

Що призводить до біполярного розладу

Перші ознаки маніакально-депресивного синдрому виникають у підлітків 13-14 років, але діагностувати у період його досить складно, оскільки цього пубертатному віку властиві особливі психічні проблеми. До 23 років, коли формується особистість, також це зробити проблематично. Але до 25 років психоз формується остаточно, а проміжок 30-50 років вже можна спостерігати його характерні симптоми та розвиток.

Проблеми є і з визначенням причин біполярного розладу. Вважається, що він передається у спадок з генами, а також може бути пов'язаний з особливостями нервової системи. Тобто це вроджена хвороба.

Проте існують такі біологічні «поштовхи» до розвитку даного психозу:

онкологічні хвороби;
травми голови;
порушення у гормональній сфері, дисбаланс основних гормонів;
інтоксикація організму, зокрема прийом наркотиків;
дисфункція щитовидної залози

МДП може спровокувати та соціально-психологічні причини. Наприклад, людина пережила дуже сильний шок, від якого він намагається оговтатися шляхом безладних статевих зв'язків, непробудного пияцтва, веселощів або ж з головою поринаючи в роботу, відпочиваючи всього кілька годин на добу. Але через деякий час організм виснажується і втомлюється, описаний маніакальний стан змінюється пригніченим, депресивним. Пояснюється це просто: від нервового перенапруги відбувається збій у біохімічних процесах, вони негативно впливають на вегетативну систему, а це, своєю чергою, відбивається на поведінці людини.

У групі ризику отримати біполярний афективний розлад люди, у яких психіка рухлива, схильні до стороннього впливу, не здатні адекватно трактувати життєві події.

Небезпека БАР у цьому, що вона поступово робить психічний стан людини дедалі гірше. Якщо знехтувати лікуванням, це призведе до виникнення проблем із близькими людьми, фінансами, спілкуванням тощо. У результаті – суїцидальні думки, що загрожує сумними наслідками.

Групи симптомів

Біполярний психоз, двоїстий за визначенням, визначають і по двох групах симптомів, властивих депресивному та маніакальному розладам відповідно.

Характеристики маніакальної фази:

Активна жестикуляція, кваплива мова з словами, що «проковтуються». При сильному захопленні та неможливості висловити емоції словами відбувається просто розмахування руками.
Оптимізм, нічим не підкріплений, неправильна оцінка шансів на успіх – вкладення грошей у сумнівні підприємства, участь у лотереї з упевненістю у великому виграші тощо.
Бажання ризикувати - пограбування або небезпечний трюк заради задоволення, участь в азартних іграх.
Гіпертрофована самовпевненість, ігнорування порад та критики. Незгода з певною думкою може спричинити агресію.
Надмірне збудження, активність.
Сильна дратівливість.

Депресивні ознаки діаметрально протилежні:

Недуга у фізичному сенсі.
Повна апатія, сум, втрата інтересу до життя.
Недовірливість, замкнутість у собі.
Порушення режиму сну.
Уповільнення мовлення, мовчазність.
Втрата апетиту або, навпаки, ненажерливість (рідко).
Зниження самооцінки.
Прагнення до зникнення життя.

Той чи інший період може тривати кілька місяців чи погодинно.

Наявність вищеописаних симптомів та його чергування дає підстави вважати наявність маніакально-депресивного психозу. Необхідно негайно звернутися до спеціаліста для консультації. Лікування МДП на ранніх стадіях дозволить усунути розлад і не дати розвинутися ускладненням, запобігатиме суїциду, покращить якість життя.

До допомоги медиків необхідно вдатися, якщо:

так змінюється настрій;
невмотивовано змінюється тривалість сну;
раптово посилюється чи погіршується апетит.

Як правило, сам хворий, вважаючи, що з ним все гаразд, до лікаря не звертається. За нього це роблять усі бачачі з боку близькі люди, стурбовані неадекватною поведінкою родича.

Діагностика та терапія

Як згадувалося вище, біполярний синдром складно піддається діагностиці через відповідність його ознак іншим психічним розладам. Щоб досягти цього, доводиться спостерігати деякий час за пацієнтом: це дає можливість переконатися, що є маніакальні напади та депресивні прояви, і вони циклічні.

Виявити маніакально-депресивний психоз допоможе наступне:

тестування на емоційність, тривожність, залежність від шкідливих навичок. Також тест визначить коефіцієнт дефіциту уваги;

ретельні обстеження – томографія, лабораторні аналізи крові, УЗД. Це дозволить визначити наявність фізичних патологій, ракових пухлин, збої у роботі ендокринної системи;
спеціально розроблені опитувальники. Пацієнта та його родичів просять відповісти на запитання. Так можна зрозуміти анамнез хвороби та генетичну схильність до неї.

Тобто для діагностики МДП необхідний комплексний підхід. Він передбачає збирання якомога більшої кількості відомостей про пацієнта, а також аналіз тривалості порушень його поведінки та ступеня їх тяжкості. Необхідно спостерігати за хворим, переконатися у відсутності фізіологічних патологій, наркозалежності тощо.

Фахівці не втомлюються нагадувати: своєчасне визначення клінічної картини та розробка стратегії лікування дає гарантію отримання позитивного результату у стислий термін. Наявні в їхньому арсеналі сучасні методики здатні ефективно боротися з нападами психозу, погасити їх і поступово звести нанівець.

Фармо- та психотерапія при маніакально-депресивному психозі

Даний психоз лікувати дуже важко, адже лікар має справу одразу з двома протилежними станами, до яких потрібен різний підхід.

Лікарські засоби та дози підбираються фахівцем дуже обережно: препарати повинні м'яко виводити хворого з нападу, не вводячи його у депресію після маніакального періоду та навпаки.

У завдання лікування біполярного розладу медикаментами входить використання антидепресантів, які здійснюють зворотне захоплення серотоніну (хімічної речовини, гормону, що є в організмі людини, пов'язаного з настроєм та поведінкою). Зазвичай використовується "Прозак", який доказав свою ефективність при даному психозі.

Стабілізує настрій літієва сіль, що знаходиться в таких препаратах, як контемнол, літій карбонат, літій оксибутират та ін.

Заміною літію служать протиепілептичні засоби та транквілізатори: карбамезапін, вальпроєва кислота, топірамат. Вони гальмують нервові імпульси і не дають «скакати» настрою.

Нейролептики теж дуже ефективні для лікування БАР: галапедрол, аміназин, тарасан та ін.

Всі перераховані вище препарати мають седативну дію, тобто, серед іншого, знижують реакцію на зовнішні подразники, тому за кермо транспортного засобу в період їх прийому сідати не рекомендується.

Спільно з медикаментозним лікуванням, для керування станом хворого, його контролю та підтримки довготривалої ремісії, необхідна і психотерапія. Вона можлива лише після того, як за допомогою препаратів настрій пацієнта стабілізувався.

Психотерапевтичні сеанси можуть бути індивідуальними, груповими і сімейними. Перед спеціалістом, який їх проводить, ставляться такі цілі:

домогтися усвідомлення пацієнтом те, що його стан нестандартний в емоційному плані;
розробити стратегію поведінки хворого на майбутнє, якщо виникне рецидив будь-якої фази психозу;
закріпити отримані успіхи в отриманні пацієнтом вміння контролювати свої емоції та загалом – стан.

Сімейна психотерапія передбачає присутність хворого та близьких йому людей. У ході сеансів опрацьовуються випадки нападів біполярного розладу, а родичі вчаться їх запобігати.

Групові сеанси допомагають пацієнтам усвідомити синдром глибше, оскільки на них збираються люди, які страждають такою ж проблемою. Бачачи з боку прагнення інших набути емоційної стабільності, у хворого з'являється найсильніша мотивація на лікування.

У разі рідкісних нападів, що перемежовуються з довгими «здоровими» фазами, хворий може вести звичайний спосіб життя, працювати, але при цьому лікуватися амбулаторно – проходити профілактичну терапію, приймати ліки, відвідувати психолога.

В особливо тяжких випадках циркулярної патології хворому може бути призначена інвалідність (1 група).

З біполярним розладом, якщо вчасно розпізнати його, цілком можна нормально жити, вміючи ним керувати. Наприклад, воно діагностоване в акторів Кетрін Дзета Джонс, Джима Керрі, Бена Стіллера, що не заважає їм успішно зніматися в кіно, мати сім'ю тощо.