Елементарний обман. Гроші на пенсії уряд має - бажання немає

Нам кажуть, що ми самі маємо думати про своє майбутнє і накопичувати на пенсію. Наприклад, перший заступник голови уряду РФ, міністр фінансів Антон Силуанов: «Безумовно, ми говоритимемо, окрім державного пенсійного забезпечення, що громадяни самі повинні замислюватися про те, щоб при переході на пенсію… треба думати про гідний рівень життя, відповідно, це має стимулювати пенсійні накопичення».

А чому громадяни не повинні сподіватись на державне пенсійне забезпечення? Зрозуміло, що ніхто на нього остаточно не сподівається, але ж це біда, а не норма. Відповідно до 7 статті Конституції.

Нагадаю, що « Російська Федерація - соціальна держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. У Російській Федерації охороняються працю і здоров'я людей, встановлюється гарантований мінімальний розмір оплати праці, забезпечується державна підтримка сім'ї, материнства, батьківства та дитинства, інвалідів та літніх громадян, розвивається система соціальних служб, встановлюються державні пенсії, допомога та інші гарантії соціального захисту».

Тож держава має намір забезпечувати гідне життя громадян, включаючи пенсіонерів чи ні? За конституцією має. А держава має великі можливості, які ніяк не зводяться до збору пенсійних виплат з працюючих громадян.

​

Не втомлюся нагадувати, що пенсійні збори в Росії регресивні, тобто ті, хто більше заробляють, платять у відсотках менше. Але до зборів до позабюджетних фондів все ніяк не зводиться, наприклад, державі, згідно з Конституцією, належать надра. І логічно було б очікувати, що природна рента, що приноситься надрокористуванням, повинна йти на забезпечення гідного життя. Частково це так, питання лише у гідному розмірі цієї частини.

У зв'язку з цим у мене питання: у чому правомочність аргументації, згідно з якою пенсії мають забезпечуватися виключно пенсійними зборами із заробітної плати? Адже це елементарний обман. Гідні пенсії має забезпечувати держава, використовуючи всі свої можливості.

Натомість уряд пропонує підвищити пенсійний вік, вдаючи, що грошей немає. Але гроші вони мають. Факти я наводив у попередній статті, а ось резюме прем'єр-міністра РФ Дмитра Медведєва: «Хочу офіційно сказати і від імені Уряду, і від імені Пенсійного фонду: у цьому сенсі все гаразд у Пенсійному фонді, гроші на виплату пенсій у повному обсязі є, і жодних проблем взагалі не буде. Жодних проблем не буде».

Жодних проблем немає, але пенсійний вік нібито неминуче треба підвищувати. логіка. Але, припустимо, у найближчому майбутньому все стане настільки погано, що « все це, якщо не приймати рішень, може призвести до розбалансування пенсійної системи, аж до того, що держава не зможе виконувати свої соціальні зобов'язання»(теж Медведєв).

Про це можна сказати виборцям до виборів. Але у рамках виборчої кампанії ніхто про неминучість підвищення пенсійного віку не говорив. Говорили інше. І, природно, люди почуваються ошуканими. Криза довіри до держави в цілому і до її першої особи штучно створена в одну мить.

Чи можна щось змінити? Можна, можливо. Ситуацію може зламати потужний низовий протест. Влада схаменеться, тільки отримавши серйозний замір знизу. Питання, яке завмерло. Будь-яка активність в інтернеті завжди може бути проблематизована за принципом накрутили і взагалі інтернет нерідко сприймається як окрема загорода, а не частина реального світу.

Мітинги потужний інструмент, але не всі можуть приїхати на мітинг до Москви, де приймаються рішення, що стосуються всіх громадян Росії. А мітингами у Тамбові підвищення пенсійного віку зупинити складніше. Такою є наша недосконала реальність.

Тому ми, рух «Суть часу», розпочали збирання живих – власноручних підписів громадян по всій Росії. Підпис може залишити кожен, і він буде перевірятись, від нього за принципом – це боти не відмахнешся. Це вже справжній світ. Якщо таких підписів буде дуже багато. Не просто багато, а дуже багато.

То це буде виразний і абсолютний законний прояв виміру знизу, на який не можна не відреагувати. Хто знайомий з діяльністю «Сутності часу», той знає, що ми за допомогою збору підписів у поєднанні з іншими засобами неодноразово скасовували законопроекти, що розглядаються в парламенті, і домагалися скасування вже набрав чинності федерального закону. Ми боротимемося, якщо ви з нами – нижче контакти для зв'язку.

Андрій Малахов, РВС

​

Залишити свій підпис під зверненням можна у регіональних відділеннях руху "Суть часу". Для тих, хто скачав PDF – там же треба складати самостійно зібрані підписи у запропонованому форматі А3.

Зв'язатися з регіональними відділеннями можна, заповнивши форму на сайті eot.su або зателефонувавши за номером: 8-800-100-97-24. Приходьте, на вас чекають!

Екс-міністр фінансів лобіює непопулярний захід

"Люди діляться на тих, хто доживе до пенсії... і на всіх інших". Знаменита фраза з легендарної трагікомедії Ельдара Рязанова «Старі-розбійники» актуальна й донині. І схоже, що в найближчому майбутньому росіянам доведеться запастися неабияким терпінням... Раз у раз подейкують про підвищення пенсійного віку. Цей захід вже торкнувся держслужбовців - зокрема депутатів Держдуми, членів Ради Федерації, федеральних міністрів. Усі вони тепер доопрацьовуватимуть до 65 років. Втім, у більшості з них зарплата висока, тож посидіти довше на теплому місці їм тільки на радість. Про інші категорії трудящих таке не скажеш. Однак і їх, мабуть, незабаром попросять затриматися на роботі ще років на 5.

Затятим прихильником такого непопулярного заходу виступає колишній міністр фінансів, а нині голова Центру стратегічних розробок (ЦСР) Олексій Кудрін. Упродовж кількох років він говорить про необхідність підняти планку. Ось і напередодні екс-глава Мінфіну заявив, що відтягувати рішення просто немає можливості. Аргументи, які наводить Кудрін, такі: країна старіє, працювати незабаром стане нікому. Наразі налічується 42,8 мільйона пенсіонерів. Грошей на утримання армії старих, що прибуває, взяти просто ні звідки.

За словами Кудріна, уряд зараз не має ресурсів на виплату пенсій. «Дивіться, 2016 року держава вперше порушила свої зобов'язання і не провела індексацію пенсій для всіх пенсіонерів. Одноразова виплата у розмірі 5000 рублів не компенсувала те, що люди недоотримали. Наразі обговорюється обмеження виплат працюючим пенсіонерам. Це все - наслідок дефіциту коштів у Пенсійному фонді», - наголосив глава ЦСР.

Дійшло до того, що уряду довелося запустити руку до Фонду національного добробуту (ФНБ). Звідти у вересні Пенсійному фонду Росії (ПФР) було перераховано близько 160 млрд. рублів. У три місяці 2017 року, що залишилися, виплати будуть приблизно такими ж - всього близько 660 млрд рублів.

Причому, за словами Кудріна, за останні 7 років витрати на пенсії зросли на 3% ВВП, що становить близько 2,5 трлн. рублів на рік. «Майже стільки ж, скільки ми витрачаємо на всю освіту в країні. Виходить, щоби платити навіть нинішні пенсії, нам потрібно відмовитися від інвестицій в освіту, медицину, будівництво нових доріг, майбутнє наших дітей», - додав екс-міністр. Втім, у ПФР із викладками Кудріна категорично не згодні. «Пенсіонери мають бути спокійними, всі пенсії виплачуватимуть у термін і в повному обсязі», - заявили чиновники.

Однак, за словами експертів, Кудрін не дарма б'є на сполох: достатньо подивитися на розмір середньої пенсії в країні. На кінець 2017 року вона становитиме 13,6 тис. рублів. При цьому, як зазначає президент Асоціації недержавних пенсійних фондів Сергій Бєляков, "в останні роки різниця між прожитковим мінімумом пенсіонера та середньою пенсією утримується на рівні приблизно 4000 рублів".

Тому, як стверджує Кудрін, не залишається нічого іншого, як підвищити пенсійний вік і якнайшвидше. «Пенсійний вік рано чи пізно буде підвищено. Об'єктивна реальність така, що тривалість життя потроху збільшується, а держава не вистачає коштів навіть на виплати нинішнім пенсіонерам», - попереджає директор Інституту актуальної економіки Микита Ісаєв.

Важливо розуміти, що причина нестачі коштів на виплату пенсій криється не тільки в кількості пенсіонерів, що зростає. Підприємці та самозайняті йдуть у «тінь» і ухиляються від сплати належних зборів. Мінфін «тіньові» доходи населення оцінює у 10 трлн рублів. Таким чином, легалізація навіть половини з них дозволить із запасом ліквідувати дефіцит ПФР.

Втім, як показує практика, в уряді таких «складних» методів вдаватися не люблять. Набагато простіше підняти пенсійний вік. На це багато зусиль від чиновників не потрібно.

Як прогнозують експерти, підвищення пенсійного віку відбудеться невдовзі після президентських виборів, які не за горами. І це попри те, що в уряді таку ідею спростовують. Так, наприклад, у жовтні Мінпраці заявило, що питання зовсім не розглядається. Однак слова Кудріна здаються значно переконливішими. Як кажуть, колишній міністр фінансів з вересня підключився до неформального передвиборчого штабу Володимира Путіна. І хоча чинний глава держави поки що офіційно не оголосив про свою участь у передвиборчих перегонах, Кудрін уже активно працює над новою економічною стратегією. І, мабуть, підвищення пенсійного віку стане її невід'ємною частиною.

Найкраще в "МК" - у короткій вечірній розсилці: підпишіться на наш канал

Матеріали на тему

Як відомо, доходи росіян падають четвертий рік поспіль, і ніщо поки що не віщує їх зростання.

Втім, правило не без винятку. У деяких співвітчизників із доходами все гаразд, а невдовзі буде ще краще.

Проектом федерального бюджету наступного року передбачено збільшення зарплат держслужбовців, депутатів, сенаторів та його помічників. У Мінфіні пояснили, що 4-відсоткова індексація відбудеться у зв'язку із прогнозованою інфляцією.

Тим часом наші парламентарі та чиновники й так далеко не бідують. Середня зарплата депутата Держдуми сьогодні – 360 тис. рублів на місяць, федерального чиновника – 100 тис. рублів. Для порівняння: середня зарплата по країні – близько 36 тис. рублів. Виходить, тому ж депутату Держдуми нараховується за місяць десяток середніх по країні зарплат. Чого ж їх ще підвищувати? Чи не надто жирно буде?

Не надто, впевнені парламентарі. Наприклад, за повідомленням інформаційного агентства Regions.ru, сенатор від Калузької області Олексій Олександров нещодавно заявив, що депутат, безумовно, повинен отримувати набагато більше, ніж вчитель, лікар або представники інших професій, «бо його робота більш відповідальна і потребує більше високої кваліфікації».

Очевидно, пан Александров - людина незвичайного здоров'я, лікарям не ходить. Ходив би – обережніше щодо кваліфікації висловлювався. Втім, він лише поділився потаємними думками, деякі ж його колеги відповідним чином діють.

Наприклад, красноярські депутати спочатку збиралися підвищити зарплати лікарям та бібліотекарям, але потім раптом передумали і вирішили вдвічі підвищити власні зарплати – до 200 тис. рублів. Громадськість, щоправда, маневру не оцінила. Стався великий скандал, законопроект полетів у смітник.

Зрозуміло, що закон про федеральний бюджет із 4-відсотковою індексацією чиновницьких та депутатських зарплат подібна доля не спіткає. До речі, в грошах не так вже й мало вийде. Порівняно з нинішніми зарплатами парламентаріїв та їх помічників більше на 700 млн. рублів, держслужбовців – на 1 млрд. грн.

Загалом, на підвищення зарплат чиновникам та депутатам гроші у скарбниці знайшлися, а, наприклад, на індексацію пенсій працюючим пенсіонерам – ні. Начебто влада забула, що на вибори, у тому числі й президентські, переважно ходять саме пенсіонери.

Якщо думка про скорочення числа пенсіонерів (шляхом підвищення пенсійного віку) давно не дає спокою керівництву країни, то щодо тієї ж операції щодо чиновників, схоже, вже не йдеться.

За даними Росстату, за 17 років у розрахунку на 10 тис. населення їх стало майже вдвічі більше (79,4 – у 2000 р., 148,3 – у 2017-му). Відповідно й витрати на цю армію постійно збільшуються.

Жив і був один дотепний англійський історик Сиріл Норткот Паркінсон. У вільний від служіння музе Кліо час виводив різні закони. Один із них говорить: кількість чиновників зростає незалежно від обсягу виконуваної ними роботи. Давайте до закону Паркінсона внесемо доповнення: зарплата чиновників також зростає незалежно від її обсягу та якості.

Максим Грегоров.

Карикатура А. Хорошевського

Ієромонах Феодорит (Сеньчуків)

Періодично постає питання: чи скаже Церква щось про подальше підвищення пенсійного віку? Я лише маленька частина Церкви, тому скажу свою особисту думку. Але це думка пенсіонера – я минулого року отримав пенсію за пільговим стажем.

Що таке пенсія? Не з позицій фінансового права, а щодо життя.

А в житті пенсія – це гроші, які держава платить своїм хворим старим громадянам, щоб вони не померли.

Не вірите? Давайте порахуємо.

Я отримую 15800 з копі йками. На ліки на місяць у мене йде близько 10 тис. Ще 6000 дозволяють мені не тягатися оптовими ринками з хворими ногами, а купувати продукти в магазинах крокової доступності. Тобто держава дбає про мене, мабуть, взявши за приклад євангельського сотника. Ну а те, що мало грошей – ну, то сотник же, не тисяцький…

І зрозуміло, що платити мені ці гроші стало, коли я здоров'я підірвав. Раніше я був молодий і принаймні здоровіший. Але прикол у тому, що ці гроші мені держава не подарувала. Ці гроші я заробив своєю працею, а він утримував частину моїх грошей, обіцяючи повернути, коли мені буде погано.

Мені повернуло.

А ось моїх ровесників, у яких стаж був непільговий – збирається обдурити. На кілька років залишити без ліків. Можливо вони виживуть. А можливо – ні. І платити нічого взагалі не доведеться.

А це гріх. Гріх лихоліття.

Лихоїмство – гріховна пристрасть, що полягає у придбанні вигоди за рахунок скрутного становища ближнього, «пристрасть мати все більше і більше, від якої множення набутків без розбору коштів, через обман в угодах і торгівлі, через неправе зростання і злодійство» (св. Феофан Затворник).

Тобто наш уряд, який цю реформу придумав – грішники. Лихоїмці. І Дума буде такою, якщо її прийме. І Путін, якщо затвердить. А слово "лихоімець" має синонім - "розбійник".

Тож будемо, друзі, молитись, щоб наші володарі не виявилися розбійниками.

Людям, з якими мене познайомила моя робота, від пенсійної реформи буде гірше

Журналіст Марина Ахмедова

Марина Ахмедова

Кілька років тому я готувала репортаж зі їдальні металургійного комбінату. Влаштувалася туди і працювала нарівні з усіма, заступаючи на зміну рано-вранці. Я різала на спеціальній пилці курячі ніжки. Потім мене перевели до кондитерського цеху, бо я погано справлялася.

Кондитерський цех став для мене пеклом – великі чани, борошно, тісто, духовки. Але найскладнішим для мене було те, що за всю зміну не можна було сісти. У ті моменти, коли до кінця робочого дня у мене так різало в п'ятах від дотику до підлоги, що на очі наверталися сльози, я казала собі - нічого, це ж гра, ти скоро повернешся до Москви, це не твоя робота.

А жінки з цеху заспокоювали мене. Вони казали, що незабаром я звикну. Звикну і до того, що в мене луснуть вени на ногах. Звикли до того, що під очима з'являться мішки. І тому, можливо, мені, поки що молода, варто сходити в бар, познайомитися з якимсь чоловіком, і це стане єдиним виходом для мене в Нижньому Тагілі. Після зміни завідувачка їдальні залишала мене мити підлогу – щоб зробити з мене людину та навчити працювати зі шваброю.

Мене відправили в цех до сталеварів, щоб я подивилася на їхню працю, почала його поважати і не ліпила криві трубочки, кажучи, що сталеварам байдуже, яку трубочку є – рівну чи криву. Я бачила величезні вогняні печі із розплавленою сталлю. Бачила чоловіків, які наближалися до них. Мене випалювала висока температура печей. Я знаю, як працюють люди на заводах.

Після я попросилася в обідню перерву до їдальні. Я хотіла сама наливати сталеварам борщ і казати: «Приємного апетиту!» Я хотіла щось зробити для них. Але потім я зрозуміла, що мій голос не долітає до них: вийшовши з пекельного шуму, вони продовжують чути, хоча в їдальні - тихо.

Так, особисто мені буде краще, якщо я працюватиму до 60, до 70 років. Я не перетружусь. Моя праця не монотонна, не фізична, моя праця розвиває мене, я не ріжу курячі ніжки день у день, і не завертаю трубочки, і не стою біля печі, в якій кипить сталь. Мені буде краще.

Але більшості моїх співгромадян буде гірше, і я вважаю за краще подумати про них. Саме тому, що, спостерігаючи їхню працю, я можу поставити себе на їхнє місце.

На місце жінок з цеху з венами, що лопнули на ногах, на місце провідниць електричок, які самі закладають вугілля в піч, носять мішки з вугіллям, а коли вугілля немає, збирають по околицях дрова і папір.

Усім цим людям, із якими мене познайомила моя робота, від пенсійної реформи буде гірше. А я хочу, щоб гірше було не їм, а тому одному відсотку росіян, які називаються фінансовою елітою і все вирішують у нашій країні. Я хочу, щоб їх оподаткували прогресивним податком – податком на багатство. Як громадянка своєї країни я маю право цього хотіти. І якщо моя країна не має грошей на майбутній розвиток, нехай вона почне з багатих, а не з бідних.

Цих грошей ви більше ніколи не побачите

До оординатор руху «Товариство синіх відерець», блогерПетро Шкуматов

Петро Шкуматов

Чому оголошене підвищення пенсійного віку – ідіотизм. Пояснюю на пальцях. Я не претендую на ювелірну точність, можуть бути помилки, майте це на увазі.

Отже. Почнемо із цифр, як ми любимо. Середньомісячна зарплата у Росії становить 43 тис. руб. (Росстат), у середньому чоловік працює 40 років (з 25 до 65 років), щомісяця до пенсійного фонду ми платимо 22% (тобто 9,3 тис. від середньої зарплати).

За 40 років виходить 4,5 млн. руб.

Середня пенсія становила у 2017 році 13,7 тисяч рублів. За новими правилами чоловіки виходитимуть на пенсію у 65 років, виходили у 60 років (+5). Жінки виходитимуть у 63 роки, а раніше йшли у 55 років (+8). Легко порахувати, що кожного жителя Росії нашого віку грубо обдурили:

чоловіків на: 60 ​​місяців х 13 700 рублів = 822 000 рублів,
жінок на: 96 місяців х 13 700 рублів = 1 315 200 рублів.

Але не відволікайтеся, ось вам ще циферки.

Середній чоловік у РФ живе 65,92 роки. Вище підраховано, що за час своєї трудової кар'єри середній чоловік назбирав у пенсійний фонд 4500000 рублів. Але отримає назад він у поточних цінах тільки… (барабанний дріб).

13 700 х 12 х 0,92 = 151 248 рублів.

Сто п'ятдесят тисяч рублів – замість чотирьох із половиною мільйонів! Як вам? Масштабно?

Тобто якщо ви чоловік і сплачуєте внески до пенсійного фонду, то знайте, що цих грошей ви більше ніколи не побачите з природних причин. І я, хоч би як цього хотів, починаю сумніватися в душевному здоров'ї тих, хто добровільно і свідомо продовжуватиме платити до пенсійного фонду свої 22%.